Молитва вдівця за покійну дружину

Христе Ісусе, Господи і Вседержителю! Зі скрутою й щирістю серця мого молюся Тобі: упокой, Господи, душу спочилої раби Твоєї (ім’я) в Небесному Царстві Твоєму. Владико Вседержи­телю!

Ти благословив подружню єдність чоловікові й жінки, коли сказав: недобре чоловікові бути самому, створимо йому помічника, подібного до нього. Ти освятив цей союз по образу духовного союзу Христа з Церквою. Вірую, Господи, і визнаю, що Ти благословив злучити і мене святим союзом цим з однією із слуг Твоїх. З Твоєї ж милостивої та премудрої волі взято в мене цю рабу Твою, яку Ти дав мені за помічницю й супутницю життя мого. Схиляюся перед цією волею Твоєю і молюся Тобі від усього серця мого; прийми це благання моє за рабу Твою (ім’я) і прости їй, коли согрішила вона словом, ділом, думкою, свідомо і несвідомо; коли земне полюбила більше від небесного; коли про одежу та прикрасу тіла свого дбала більше, ніж за просвітлення одягу душі своєї, або коли не дбала про дітей своїх; коли завдавала кому кривди словом або вчинком; коли нарікала в серці своїм на ближнього свого, або осудила кого чи інше щось подібне вчинила. Все це прости їй, як милостивий та чоловіколюбний, бо нема людини, що жила б і не согрішила. Не судися з рабою Твоєю, як творінням Твоїм, не осуди її за гріхи її на вічні муки, а зглянься помилуй з великої милості Твоєї. Благаю і прошу Тебе, Господи, дай мені силу в усі дні життя мого не переставати молитися за спочилу рабу Твою і аж до кінця життя мого просити для неї в Тебе, Судді всього світу, прощення провин її. Ти, Боже, положи на голову її вінець з каменя дорогого, вінчаючи її вічною Твоєю славою в Небесному Царстві Твоєму, з усіма святими, що там торжествують, – нехай разом з ними і вона вічно оспівує Всесвяте ім’я Твоє з Отцем і Святим Духом. Амінь.