Одним з важливих аспектів героїзації осіб, які віддали свої життя за незалежність і територіальну цілісність України є належне утрима ня місць поховань загиблих військовослужбовців як вияв ставлення держави, суспільства та рідних до пам’яті про героїв. Важливим елементом такої пам’яті є військові кладовища або спеціально відведені на цивільних кладовищах ділянки – сектори військових поховань. На відміну від звичайного комунального кладовища, такі сектори є не лише місцем скорботи, а й місцем українського духу, місцем, яке відвідують як родичі загиблих військовослужбовців, так і громадськість, зокрема молодь.
Методичні рекомендації
з вшанування пам’яті борців за незалежніть України
ЗНАЧЕННЯ ТИПОВОГО НАДГРОБКА ДЛЯ УВІЧНЕННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
ОПИС
Запропоновані проекти типових надгробків є спільним напрацюванням. Пропонується рекомендувати для встановлення на могилах загиблих (померлих) у ході проведення АТО військовослужбовців типовий надгробок у вигляді армійського нарукавного шеврона (геральдичного щита), що складається з двох елементів: – вертикальної надгробної плити, що містить зображення Малого Державного герба України – тризуба і рельєфне зображення гілки калини – символу військової нескореності й незламного духу нації; розміри плити: 850х450х150 мм; – тумби, що слугує підставкою для вертикальної плити і має нахилену площину для розміщення текстової частини надгробка, релігійного символу і фото; розміри тумби: 350х600х400(у найширшій частині) х 250 (у найвужчій частині) мм.
Матеріалом для виконання надгробка передбачено сірий граніт із частково полірованими елементами. Також як типовий надгробок можуть використовуватись традиційні форми хрестів, поширені на українських військових кладовищах: козацький та петлюрівський.
Встановлення типових надгробків на могилах загиблих військових – одна з найстаріших та найпоширеніших світових меморіальних практик. Закордонний досвід свідчить, що могили з типовими військовими надгробками збереглись протягом тривалого періоду (переживши низку війн та революцій), у той час як поховання, які своїм зовнішнім виглядом не відрізнялися від цивільних могил, часто зникали вже у наступному столітті. На це є низка пояснень: значно простіше доглядати за комплексом військових могил (військовим кладовищем, сектором військових поховань чи кількома військовими могилами, що розташовані поряд), ніж за розкиданими по цілому кладовищу або по кількох кладовищах окремими могилами.